Можливості лікування туберкульозу амбулаторно

в закладах загально-лікувальної мережі.

Туберкульоз широко поширений в Українi. Найбільш часта легенева форма цієї хвороби розвивається у людей з ослабленим імунітетом – їх організм не здатний протистояти інфекції. Заразитися ж можна при контакті з хворою людиною: мікобактерії туберкульозу потрапляють в повітря з кашлем, чханням хворого. Особливо загострюється туберкульоз навесні і восени, в ці періоди зараження найімовірніше.

Латентна інфекція.

Якщо людина володіє сильним імунітетом, то після зараження вона не захворіє відразу, а залишається практично здоровою, хоча інфекція продовжує залишатися в організмі. Так може тривати все життя і ніколи не вилитися в туберкульоз.
Поштовхом до розвитку туберкульозу може стати стрес, погане харчування, перемерзання, тривале зловживання алкоголем. Більшість людей навіть не підозрюють, що носять в своєму організмі збудника туберкульозу. Тому намагайтеся завжди підтримувати своє здоров’я, що вже саме по собі буде протидіяти розвитку хвороби.

Лікування.

Лікування туберкульозу самостійно неможливо – при неконтрольованому прийомі ліків у мікобактерій туберкульозу розвивається стійкість до ліків і вилікувати туберкульоз стає набагато складніше. Лікування чутливого туберкульозу займає не менше 6 місяців. Для пригнічення інфекції терапія повинна проводитися систематично, безперевно, тоді туберкульоз не зможе прогресувати.

Коли туберкульоз виявлено, хворого з бактеріовиділенням госпіталізують в стаціонар, де він лікується до припинення бактеріовиділення (два місяці). Коли хворий перестає бути загрозою для здоров’я оточуючих, лікування продовжується амбулаторно.

Лікування стійкої до ліків форми туберкульозу затягується на роки. Якщо мікобактерія туберкульозу стійка до основних препаратів (ізоніазид, рифампіцин) додають так звані препарати другого ряду. Препарати другого ряду набагато дорожче ніж звичайні ліки від туберкульозу і лікування ними може коштувати значні суми. Приймати ці препарати можна лише в комплексі, інакше не буде ефекту.

Сучасні принципи лікування туберкульозу орієнтовані, у першу чергу, на потреби пацієнта. Акцент робиться на впровадження амбулаторної моделі лікування хворих. Раніше усі хворі на туберкульоз обов’язково госпіталізувалися як мінімум на 2 місяці (період інтенсивної фази лікування), проте, рівень захворюваності був значно вищий ніж сьогодні. Сьогодні ж в Україні, як і в світі, серйозною проблемою для галузі охорони здоров’я є розповсюдженість туберкульозу стійкого до протитуберкульозних препаратів. Україна входить до п’ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного туберкульозу – у 2016 році зареєстровано 8709 випадків. Серед всіх нових випадків захворювання на туберкульоз реєструється стійкість до протитуберкульозних препаратів у кожного п’ятого хворого, серед повторних випадків лікування у кожного другого.

1070102
Міжнародні та національні експерти називають декілька причин такої ситуації. Серед них, неконтрольоване вживання антибіотиків, переривання лікування, недотримання протоколів лікування та практика госпіталізації у протитуберкульозні стаціонари, що не відповідають вимогам інфекційного контролю.

На сьогодні пацієнти без бактеріовиділення, за умов дотримання вимог інфекційного контролю можуть лікуватися амбулаторно.

На практиці це відбувається так: хворий іде до свого сімейного лікаря, отримує протитуберкульозні препарати, дотримується рекомендацій і повертається в родину. Він не мусить бути закритий в диспансері. Вдома він відчуває підтримку, добре харчується і залишається в родині.

Запропонована модель наразі довела свою ефективність у Європейських країнах та відповідає рекомендаціям ВООЗ.

В Україні середня тривалість госпіталізації хворих 1,5 міс (43 дні) для чутливого туберкульозу і 5 міс (146 днів) для туберкульозу зі стійкістю до препаратів. У той самий час, наприклад, у Сполучених Штатах Америки середнє перебування хворого на чутливий туберкульоз у стаціонарі складає 15 днів.

Є певна категорія пацієнтів для яких перебування в стаціонарі може сприяти ефективному завершенню лікуванню. Це люди, що потребують соціальної підтримки. Для інших пацієнтів тривала госпіталізація призводить до втрати соціальних та родинних зав’язків. Проте, захворіти на туберкульоз може кожен не залежно від соціального статусу і рівня достатку. Як свідчить статистика, значна частина хворих – це звичайні громадяни, серед яких і лікарі, вчителі, бізнесмени, політики, студенти, тому індивідуальний підхід до потреб пацієнта сприятиме успішному лікуванню.

Щороку в Україні реєструється близько 30 тисяч випадків захворювання на туберкульоз, а щодня помирає – 12 осіб. У 2016 році за даними Центру медичної статистики МОЗ в Україні рівень захворюваності складає 67,6 на 100 тис. населення.

За даними МОЗ Україна забезпечена необхідною кількістю препаратів у повному обсязі. Із них третину закуплено за кошти державного бюджету, дві третини – на кошти Глобального фонду. Для хворих ці препарати безкоштовні.

Лікарі-фтизіатри закликають усіх стежити за здоров’ям, не ігнорувати підозрілі симптоми і одразу звертатися до лікаря, а батьків – подбати про вакцинацію дітей вже у перші дні життя. Неохідна повноцінна вакцинація у пологовому будинку, адже доведено, що вакцинація захищає від розвитку тяжких і ускладнених форм туберкульозу.

Заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення
КЗ «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» Великоіваненко С.Г.

Лікар-фтизіатр Полтавської ЦРКЛ Богатиренко О.М.